Категорія: С

Спорідненість по прямій лінії — це родинний зв’язок між особами, коли одна особа безпосередньо походить від іншої (або навпаки), тобто вони перебувають у відносинах предок ↔ нащадок.

До прямої лінії належать:

• батько або мати ↔ дитина
• дід або баба ↔ онук або онука
• прадід або прабаба ↔ правнук або правнучка
• та далі.

Соціальна спорідненість, вона ж – фактична або соціально-побутова спорідненість, – це зв’язок, що формується через фактичні сімейні відносини та спільне життя або виховання, але може не мати повного або однозначного юридичного оформлення чи біологічної основи.

У генеалогічній практиці часто проявляється у випадках вітчим або мачуха, пасинки або падчерки, прийомне виховання, опіка, коли в джерелах фіксується “сімейна роль”, а не походження.

Юридична спорідненість, вона ж – правова спорідненість, – це споріднення, встановлене нормами права та офіційними актами, незалежно від біологічного походження.

Найтиповішими формами юридичної спорідненості є усиновлення або удочеріння, а також інші законні механізми, які надають особам статус батьків і дітей або прирівнюють їхні права та обов’язки до кровних.

Свояцтво, або спорідненість через шлюб, – це зв’язок між особою та родичами її чоловіка або дружини, що виникає внаслідок шлюбу або прирівняних до нього правових форм сімейного союзу, залежно від юрисдикції чи епохи.

Свояцтво не є спільним походженням, але є важливим для реконструкції сімейних мереж, домогосподарств і соціальних зв’язків.

Кровна спорідненість, вона ж – біологічна та генетична, – це зв’язок між особами, зумовлений походженням від спільного предка чи предків через народження.

У генеалогії кровну спорідненість вважають базовим типом спорідненості, який формує родовідні лінії і може підтверджуватися як документально, так і ДНК-даними.

Спорідненість – це встановлений або ймовірний зв’язок між двома чи більше особами, який пояснюється спільним походженням або юридично чи соціально оформленими сімейними відносинами.

Для генеалога визначення рівня спорідненості в дереві є не просто про пошук “відчуття родини”, а вимірюваний і доказовий зв’язок, який можна описати лінією, ступенем і типом споріднення.

Існує певна класифікація спорідненості:

• За природою звʼязків існує пʼять типів спорідненості: кровна спорідненість, свояцтво, юридична спорідненість, соціальна спорідненість, кумовство.
• За лінією розрізняють спорідненість по прямій лінії та спорідненість по боковій (колатеральній) лінії.
• За ступенем визначають спорідненість за ступенем (генеалогічну відстань).
• За рівнем доведеності розрізняють доведену спорідненість, ймовірну спорідненість, можливу спорідненість, гіпотетичну спорідненість, невизначену (непідтверджену) спорідненість.

Ключовою для генеалогічного дослідження є та спорідненість, яка одночасно відповідає трьом критеріям:

1. Спорідненість описує походження, а не тільки соціальний зв’язок.
2. Спорідненість дозволяє побудувати родовідну структуру.
3. Спорідненість може бути перевірена й доведена джерелами.

Таким чином, у вищезазначеній класифікації ключовою для генеалогічного дослідження є, насамперед, кровна спорідненість як зв’язок походження, адже саме вона формує зміст родоводу. Базовим каркасом виступає пряма лінія “предок ↔ нащадок”, тоді як бокова лінія використовується як важливий доказово-пошуковий ресурс для підтвердження, розширення та перевірки гіпотез. Операційною одиницею вимірювання виступає найменша генеалогічна відстань до найближчого спільного предка, де крок “батько–дитина” є елементарним, найнадійнішим виміром спорідненості. За рівнем доведеності еталоном результату є доведена спорідненість, тоді як ймовірна спорідненість слугує керованим проміжним рівнем у процесі дослідження, коли доказова база ще неповна, але вже достатня для обґрунтованого робочого висновку.