Спорідненість – це встановлений або ймовірний зв’язок між двома чи більше особами, який пояснюється спільним походженням або юридично чи соціально оформленими сімейними відносинами.
Для генеалога визначення рівня спорідненості в дереві є не просто про пошук “відчуття родини”, а вимірюваний і доказовий зв’язок, який можна описати лінією, ступенем і типом споріднення.
Існує певна класифікація спорідненості:
- За природою звʼязків існує пʼять типів спорідненості: кровна спорідненість, свояцтво, юридична спорідненість, соціальна спорідненість, кумовство.
- За лінією розрізняють спорідненість по прямій лінії та спорідненість по боковій (колатеральній) лінії.
- За ступенем визначають спорідненість за ступенем (генеалогічну відстань).
- За рівнем доведеності розрізняють доведену спорідненість, ймовірну спорідненість, можливу спорідненість, гіпотетичну спорідненість, невизначену (непідтверджену) спорідненість.
Ключовою для генеалогічного дослідження є та спорідненість, яка одночасно відповідає трьом критеріям:
- Спорідненість описує походження, а не тільки соціальний зв’язок.
- Спорідненість дозволяє побудувати родовідну структуру.
- Спорідненість може бути перевірена й доведена джерелами.
Таким чином, у вищезазначеній класифікації ключовою для генеалогічного дослідження є, насамперед, кровна спорідненість як зв’язок походження, адже саме вона формує зміст родоводу. Базовим каркасом виступає пряма лінія “предок ↔ нащадок”, тоді як бокова лінія використовується як важливий доказово-пошуковий ресурс для підтвердження, розширення та перевірки гіпотез. Операційною одиницею вимірювання виступає найменша генеалогічна відстань до найближчого спільного предка, де крок “батько–дитина” є елементарним, найнадійнішим виміром спорідненості. За рівнем доведеності еталоном результату є доведена спорідненість, тоді як ймовірна спорідненість слугує керованим проміжним рівнем у процесі дослідження, коли доказова база ще неповна, але вже достатня для обґрунтованого робочого висновку.