Структура родоводу – це спосіб організації та подання родинних зв’язків у родоводі: як саме впорядковано осіб і сім’ї, які лінії та гілки включено, у якому напрямі вибудувано покоління і за якими правилами показано спорідненість. Тобто це “каркас” родоводу, який визначає, що в ньому відображено і як це взаємопов’язано.
Зазвичай структура родоводу формується навколо центральної точки (пробанда/родоначальника) і будується одним із базових форматів: висхідним (від людини до предків), низхідним (від предка до нащадків) або змішаним (поєднання обох підходів). Далі вона деталізується через пряму лінію та бокові гілки (брати й сестри, кузени й кузини), із розбиттям на покоління, фіксацією шлюбних союзів і батьківсько-дитячих зв’язків.
Основні елементи структури родоводу:
- особи (вузли родоводу)
- зв’язки (батько–дитина, мати–дитина, подружжя)
- сімейні ядра (пара + діти)
- лінії (пряма та бокова)
- гілки (відгалуження від конкретних осіб/пар)
- покоління (рівні відносно точки відліку)
- правила ідентифікації (щоб не змішувати тезок)
- прив’язки в часі та просторі (дати, місця), які роблять схему логічною та перевірюваною (за потребою).
Структура родоводу – це, передусім, архітектура подання дерева: як організовано людей і зв’язки у вигляді схеми. Структура родоводу відповідає на питання “Як намальовано та збудовано родовід?”.
На відміну від родовідної структури, поняття “структура родоводу” говорить про форму та композицію.